Перші "храмові" банки Вавилонії

Вавилон — стародавнє царство, яке розташовувалося на півдні сучасного Іраку. Саме там проводилися перші банківські операції. Як це відбувалося? Люди несли гроші та коштовності в храми в якості пожертвувань. І перед жерцями постала необхідність зберігати, примножувати накопичене. Вони вирішили вкладати гроші у вигідні підприємства. Також вони зрозуміли, що гроші із загального сховища можна давати людям на певний термін. Однак повернення відбувалося з відсотком — за користування грошима. По суті, це були перші кредити.

Згодом надання грошей населенню стало приносити жерцям найбільший дохід, у результаті чого і з'являється депозит — як інструмент залучення грошей із метою їх подальшого розміщення. Прибуток приносила маржа — різниця між розміром плати, яку отримували жерці від розміщення залучених коштів під відсотки, та розміром плати, яку вони ж сплачували володарям грошей за їх використання — внесок в уже згадані вигідні підприємства.

Всі доходи йшли на облагороджування святинь, храмів. Таким чином, храми стали свого роду банками. Зокрема, Делоський, Дельфійський, Ефеський і Самоський храми. У них у підвалах були навіть обладнані сховища цінностей. Проіснував такий порядок досить довго — до XIV століття, коли більшість храмів були зруйновані та розграбовані.

Стародавня Греція: трапези та трапезіти

Трохи пізніше, ніж у Вавилонії, а саме в IV столітті до н. е., у Стародавній Греції теж з'явилися банки та перші банкіри — їх називали трапезами та трапезитами, відповідно (від гр. τραπεζίται — "стіл", так як всі операції проводилися за столом). Відзначимо, що ці назви збереглися і в сучасній Греції.

Як правило, "банки" розміщувалися на агорі — торговій площадці — та представляли собою обмінні столи. А трапезитами — банкірами — з часом ставали ті самі міняйли, які промишляли на агорі за столом.

Чим займалися трапези та трапезіти:

  • Видавали позики;
  • Здійснювали фінансові операції між громадянами;
  • Перевіряли монети на предмет підробки;
  • Приймали депозити та вклади на зберігання.

Відзначимо, що вже тоді вклади були розділені на два види — до затребування та на фіксований термін.

Паралельно зі "столами" як банки, працювали і храми (за аналогією з Вавилонією). Вони приймали внески на зберігання. Цікава їх історія: вклади містилися в глиняних горщиках, позначених буквами грецького алфавіту. Цю систему називали "економікою горщиків". Все, що приймалося на зберігання, було укладено в горщики в чотири ряди. Кожен із них позначався буквою від А до Ω. Подальша нумерація виходила подвоєнням букв, наприклад, АА, ААА і т. д. По суті, кожному горщику присвоювався інвентарний номер. Крім глиняних посудин, також застосовувалася тара з металу, дерева, кістки, шкіри, текстилю.

Банківська система династії Птолемеїв в Єгипті

Ще один етап розвитку банківської справи відбувся в Єгипті в II столітті до н. е., та пов'язаний він із грецькою династією Птолемеїв. Дана система складалася з державних (основних) і приватних, більш дрібних банків у містах Фіви, Гермонтіс, Мемфіс і Сієна. Вони спеціалізувалися, в основному, на депозитах у вигляді зерна, тому практично кожен банк мав власний аналог сучасного елеватора або склад злакових. Також туди стікалися кошти від збору податків, доходи від державних підприємств. У свою чергу, банки видавали гроші на громадські потреби, наприклад, на виплату платні солдатам.

Стародавній Рим: розвиток грецьких традицій

У Римі все було трохи по-іншому: якщо в Греції банківська справа вважалася малопрестижним заняттям, і займалися ним, переважно, колишні раби, то на Апеннінах банкірами були вихідці з хороших сімей. Вони ділилися на два види:

  1. Менсарії (mensarii) — займалися обміном монет;
  2. Аргентарії (аrgentarii) — займалися видачею кредитів, переведенням грошей, зберіганням вкладів.

За грецькою традицією, вклади зберігалися в бочках, корзинах, сумках, глиняних і металевих посудинах.

Саме у Стародавньому Римі з'явилися банкірські асоціації. Їх капітал, із якого треба було сплачувати борги, складався за рахунок фінансових внесків їх членів. Однак, оскільки діяльність банків представляла особливий суспільний інтерес, римське право встановлювало, що члени таких асоціацій повинні були гарантувати вклади всім своїм майном. Таким чином, загальним принципом римського права була необмежена солідарна відповідальність членів асоціації, спрямована на те, щоб мінімізувати наслідки шахрайства та зловживань аргентаріїв і захистити права вкладників на отримання своїх грошей назад у будь-який час.

У III-IV століттях н. е. Рим пережив економічний занепад, якого не пережили банки. Дефіцит, девальвація грошей, інфляція, руйнування купців, занепад торгівлі, а потім ще і набіги варварів — це остаточно знищило банківську систему.

Середнє століття: відродження банків

Саме в середні віки в Італії і з'явилося слово "банкір" — так називали крамаря, який міняв монети, сидячи на цій самій лавці. Справа в тому, що після занепаду Риму через деякий час відродилася торгівля, і вона досить активно набирала обертів — через руки населення проходило багато різних монет, які потрібно було міняти.

Тут-то і стали в нагоді міняйли-банкіри. Крім цього, вони ще брали на збереження вклади та здійснювали безготівкові платежі — гроші просто переписувалися з одного рахунку на інший, що було досить зручно.

Зараз існує переконання, що засновники банків — євреї. Це правда лише частково, та й на це були об'єктивні причини. Справа в тому, що католицька церква Італії м'яко кажучи, не підтримувала видачу позик під відсотки. Так, Папа Олександр III у 1179 році і зовсім заявив, що ті, хто бере відсотки, повинні бути позбавлені причастя та християнського поховання. Відповідно, небагато італійців, як віруючі католики, йшли наперекір церкві. Тому банківською справою займалися найчастіше євреї та деякі особливо сміливі італійці. До того ж, не додавали ентузіазму постійні гоніння банкірів. Подібна ситуація була і в Англії.

Правда, вже в середині 13 століття уряди країн Європи стали більш лояльними: вони продавали вигнаним банкірам право повернутися на батьківщину, що було вигідно обом сторонам — одні могли займатися банківською справою цілком законно, другі отримували дохід за "помилування".

Перший у світі банк

У різних джерелах вказуються різні роки — 1147 і 1148. Десь у цей час у Генуї (нинішня Італія) було створено товариство, якому була передана функція зі збору певних податків для того, щоб фінансувати війни в Алжирі і Тунісі. Воно займалося збором деяких податків для забезпечення відсотків, погашенням позик і прийомом вкладів приватних осіб.

Згодом таких товариств ставало все більше, і в 1250 році об'єдналися в одне. Але позики потрібно було робити і далі, тому відкривалися все нові та нові товариства.

І знову вони всі об'єдналися в 1407 році, назвавшись Банком святого Георгія (Compère di San Giorgio) — це і був перший у світі комерційний банк, якому держава офіційно дозволила приймати приватні внески, видавати кредити, а також здійснювати перекази грошових коштів в інші держави. Він проіснував до 1805 року, коли Наполеон захопив Геную, а банк був пограбований і скасований.

Банкіри Нового часу

Досить довго італійці та євреї були єдиними банкірами в Європі. Однак у XV-XVII століттях дуже сильно вплинули на становлення капіталізму купецький і банкірський будинок Фуггерів у Німеччині. А в 1609-му році відкрився банк в Амстердамі, який на ряду з аналогічними установами в Італії та Німеччині стали називати жиробанк (від іт. "Giro" — оборот). Справа в тому, що такі банки спеціалізувалися на безготівкових розрахунках між клієнтами, і гроші неможливо було перевести в готівку — вони ходили по колу з одного рахунку на інший. Це вважалося зручним: швидко та вигідно, так як готівкові монети швидко знецінювалися.

Трохи пізніше за всіх в Європі "підтягнувся" Туманний Альбіон із проектом Вільяма Патерсона під назвою “Банк Англії”, який був схвалений урядом і в 1694 році втілений, як акціонерне товариство. До речі, це був перший у сучасному розумінні емісійний банк, який відповідає за випуск паперових грошей.

Нинішня ситуація

У більшості країн банківська система складається з двох рівнів:

  1. Комерційні банки — перший, нижній рівень. Обслуговують фізичних та юридичних осіб із метою отримання прибутку;
  2. Центральний банк — другий, вищий рівень. Здійснює емісійну та грошово-кредитну політику в країні, організовує міжбанківські розрахунки, систему рефінансування, координує роботу всієї банківської системи. В Україні це Національний банк України (НБУ).

Комерційні банки бувають різної спрямованості:

  • Універсальні — надають всі види послуг;
  • Спеціалізовані — надають тільки одну або кілька послуг;
  • Ощадні — займаються залученням коштів населення.

Також бувають інвестиційні (інвестиції в цінні папери), земельні (видають позику на покупку землі), ритейлові (працюють тільки з фізособами) і кептивні (дочірні, які обслуговують материнські) банки.

Окремо варто сказати про системно-важливі банки. Це комерційні банки, які займають значну частку на загальному ринку, потенційний крах яких здатний привести до нестабільності фінансової системи держави. У 2021 році НБУ визначив Універсал банк, А-Банк, Альфа-банк, ОТП банк, Ощадбанк, Південний, Приватбанк, ПУМБ, Райффайзен Банк Аваль, ТАСкомбанк, Укргазбанк, Укрексімбанк і Укрсиббанк такими, які є системно-важливими для фінансової системи України.